АЛГОРИТМИ ВИЯВЛЕННЯ ТА РЕАГУВАННЯ НА СИТУАЦІЇ БУЛІНГУ

Для батьків здобувачів освіти

• Подають керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

• Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

• Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

• Можуть надсилати запити щодо інформації про діяльність закладу освіти, зокрема щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

• Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах дітей для повідомлення про випадок булінгу, зокрема у разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг.

• Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).

• Виконують рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ВИПУСКНИКІВ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ПРОХОДЖЕННЯ ЗНО

· Оберігайте свою дитину від надмірної тривожності, адже це може негативно вплинути на проходження тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, однак через брак життєвого досвіду впоратися з ним їй значно складніше. Тож станьте для неї прикладом урівноваженості та впевненості.

· Підтримуйте впевненість дитини у власних силах, частіше хваліть, підбадьорюйте. Адже страх припуститися помилки підвищує ймовірність реально помилитися під час тестування.

· Стежте за самопочуттям дитини та графіком її навчання, аби вчасно запобігти перевтомі.

· Стежте за раціоном харчування дитини, адже під час інтенсивного розумового напруження організм, що росте й розвивається, потребує поживних речовин і збалансованого комплексу вітамінів. Лікарі радять вживати більше риби, сиру, горіхів та кураги, які стимулюють роботу головного мозку.

· Допоможіть дитині навчитися орієнтуватися в часі та правильно його розподіляти. Тоді вона вмітиме концентруватися протягом усього тестування. Це сприятиме її спокою й позбавить від зайвої тривожності. Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок.

Тест для батьків майбутніх першокласників (за допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість Вашої дитини до школи)

Відповідайте на запитання «так» або «ні»

1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?

2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?

3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?

4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?

5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)?

6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?

7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?

8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?

9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?

10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?

11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?

12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах ( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?

13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?

14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)?

15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?

16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?

17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?

18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?

19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?

20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?

21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?

22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?

23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?

24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?

Порівняйте свої відповіді з ключем.

Ключ відповідей:

***Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.

***Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь. Підрахуйте загальну кількість балів.

Якщосума відповідейстановить:

20-24 бали,то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів,Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.

14 і менше балів,кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

Пам’ятка для батькiв

(профілактика шкідливих звичок)

1.Дотримуватися чiткого режиму дня, визначити обов’язки кожного члена сiм’ї, спiльно з дiтьми планувати життя родини.

2.Постiйно цiкавитись успiхами та проблемами, труднощами та iнтересами дитини.

З.Знати коло товаришiв своєї дитини, зони її неформального спiлкування.

5.Без повчань, залякування, докучливостi обговорювати проблеми життя курців.

6.Обмежувати доступ дітей до iнформацiї, що популяризує шкiдливi звички (окремi кiнофiльми, вiдеофiльми, публiкацiї).

7.Навчити дітей протистояти агiтацiї прихильникiв
нездорового способу життя, виробляти вмiння вiдстоювати свою позицiю.

8. Пiдтримувати постiйний зв’язок з вчителем і допомагати їм у пропагандi здорового способу життя.

9. Бути готовим до консультацiї з педагогами, психологами, соціальним педагогом, медиками, до вiдвертої розмови з дитиною, до прийняття певних рiшень, своєчасно реагувати на iнформацiю про вiдхилення в поведiнцi дитини.

Як допомогти покинути курити?

1. Батьки повинні першими звільнитися від куріння.

1. Батьки мають допомогти дитині позбутися звички курити. Ігри, відпочинок на свіжому повітрі, прогулянки, бесіди — усе це сприяє відмові від куріння.
2. Не повчати, а підтримувати своїх дітей, стверджувати, що все вийде, якщо мати велике бажання.
3. Не боятися компанії своєї дитини, а допомагати їй боротися зі спокусою куріння.

Шановні батьки, вже довгий час ми перебуваємо на карантині. Відчуваєте певну втому. Ось декілька методів профілактики втоми та стресу!

Профілактика втоми

Доброю профілактикою стресу є активізація почуття гумору. Гумор завжди несе в собі переоцінку подій. Дякуючи йому виникає здатність поставитись до чогось хвилюючого як до незначущого та недостойного уваги. Посмішка та сміх знімають напругу, покращують настрій, полегшують налагодження контактів.

Цілющі властивості сміху

Сміх – не просто зовнішній прояв позитивних емоцій. Він благотворно впливає на життєво важливі процеси в організмі. Варто нам вволю посміятися, і пульс прискорюється до 120 ударів за хвилину. Посмішка дає відпочинок м’язам лиця: щоб скорчити похмуру гримасу нам треба задіяти 43 м’язи, а для того щоб посміхнутися – тільки 17.Це безплатні ліки від астми, мігрені, болі в спині. Сміх добре діє на нашу шкіру, він укріплює серце, стимулює кровообіг, понижує кров’яний тиск, сприяє нормальному травленню та сну. Одна хвилина сміху замінює 45 хвилин релаксаційних вправ та викликає той же ефект, як додаткова доза вітаміну С.

Полежи - і все пройде!

Найкращий спосіб позбавитись від нервового стресу – просто полежати в постелі без всяких думок. Повний спокій здатний ефективно вилікувати людину від нервового перевантаження.

І ще одна порада – не проводити в постелі більше 48 годин, так як це може викликати стрес від неробства.

Тривожність у підлітків

Під поняттям «тривожності» зазвичай мають на увазі почуття побоювання і занепокоєння. Бувають такі моменти, коли тривога допомагає нам у вирішенні деяких повсякденних ситуацій і здатна мобілізувати організм для прийняття того чи іншого рішення (ситуативна тривожність).

Якщо тривожність з тимчасового явища переростає в поведінку, яке виникає в будь-яких сферах буття (об’єктивно у благополучних теж), вона стає стійкою рисою особистості. Такі особистості називаються тривожними.

Витоки будь-яких проявів характеру у людини лежать і тягнуться з дитинства. Тут дуже важливо у вихованні дитини дотримуватися деяких критерій і бути спостережливим в проявах її емоційного стану.

Підвищена тривожність у підлітків

Як же можна визначити і виявити надмірну тривожність у дитини? Такі діти часто пригнічені, насторожені, їм важко встановлювати контакти з оточуючими. Світ являє для них небезпеку. Згодом формується і встановлюється занижена самооцінка і песимістичний погляд на своє майбутнє.

Причини виникненняпідвищеної тривожностіможуть бути різноманітними. Але найчастіше це підвищена тривожність в самій родині. Дитина з раннього дитинства «копіює» поведінку батьків. І коли вони знаходяться в постійній напрузі й мінливості, то незабаром це негативно відіб’ється і на самій дитині. Найчастіше цьому служать джерела інформації. Варто звертати увагу на те, що дитина читає, дивиться і звідки черпає свої знання і отримує інформацію.

Ну і найважливішим є виховання. Величезну роль у розвитку тривожності у дітей відіграє авторитарний стиль виховання. Батьки можуть придушити собою здатність у дитини самостійності і розвинути почуття страху перед батьками, такі як не виправдати їхніх сподівань, боязнь вчинити не так як йому накажуть, а також розвинути нездатність до власної думки і пригнічену самооцінку.

У виникненні підвищеної тривожності займає місце гендерні відмінності. У молодшому і дошкільному віці (до 12 років) тривожність частіше випадає на чоловічу стать. Дівчатка піддаються цьому переважно після дванадцяти років (в підлітковому віці). При цьому і ситуації різні.Так як дівчатка більше зосереджені на взаєминах з іншими дівчатами і в принципі з колективом, то у хлопчиків-підлітків присутній страх бути покараними дорослими або побитими однолітками.

Як запобігти підвищеній тривожності у підлітків

Дорослі грають головну роль в запобіганні становлення тривожності, як стійкої риси особистості. Батькам слід контролювати свої реакції і дії на різні ситуації і обставини по відношенню до дитини (підлітка).

Не вселяти йому уявлення про світ тільки з негативного боку, тобто розповідати йому тільки про перешкоди і невдачі на шляху, а також про можливості їх вирішення.

Менш вимогливо ставитися до діяльності дитини. Вічна боротьба за результат і становлення акценту на досягнення цілей може підвищити ризик виникнення тривожності через страх не виправдати очікування дорослих.

Похвала не повинна бути тільки за успіхи, а повинна просто бути присутньою тільки від того, що це ваша дитина. Викликані штучно почуття страху не допоможуть їй досягти потрібних результатів, а навпаки будуть її лякати і гальмувати на шляху досягнення мети.

Діти приховують свої тривожні відчуття за залученням уваги методом хуліганства, галасливою поведінкою, витівками. Такі діти шукають розуміння і схвалення, а своєю поведінкою досягають іншого результату.

Рівень тривожності підлітків може бути серйозним сигналом

Іноді така поведінка у підлітків є ознаками депресивного або тривожного розладу, що значно заважає успішності, особливо, у тих, які раніше були впорядкованими в поведінці і добре вчилися. Підвищена тривога може активувати вегетативну нервову систему, і тоді спостерігаються надмірна пітливість, прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, почервоніння обличчя і шиї, а також порушення сну. Нерідко проявами підвищеної тривожності спостерігаються харчові порушення, такі, як булімія або анорексія.

Також підвищена тривожність може бути наслідком ранньої закоханості.

Від нестачі уваги такі діти починають багато фантазувати. Придумують історії про свою особистість і всіляко намагаються привернути до себе увагу, щоб зайняти весь час дорослих своєю персоною. Багато дітей намагаються догодити своєю поведінкою дорослим, заслужити схвалення і стають надмірно доброзичливими.

Батьки часто задоволені і їх влаштовує така модель поведінки дітей. Але це ніяк не позитивна якість. Така модель поведінки може закріпитися і перерости в залежність, супроводжуючи її протягом усіх наступних етапах розвитку і дорослішання.

Як допомогти підлітку при підвищеній тривожності

У домашніх умовах батьки можуть спробувати виконати з дитиною завдання, яке виділить і підкріпить його впевненість, а також приглушить страх перед будь-якою дією.Наприклад, ви не можете умовити дитину почати займатися тією чи іншою справою. Попросіть його уявити себе маленькою дитиною, яка здатна на ті чи інші дії набагато меншою мірою, ніж він. Як приклад, не навчилася рахувати, писати або по-простому не знає алфавіт. Після нехай уявить себе дитиною, для якої під силу вирішення цього завдання. Таким чином, вона переконається, що вона більш здібна від нездари і якщо докласти зусиль, то вона впорається із завданням.

Також допоможіть розібрати такі нюанси як «можу» і «не можу». Попросіть дитину пояснити самому собі, в чому є її нездатність і після виділити те, що на даний момент вона може зробити. Покажіть те, як близько вона наблизиться до результату, приклавши зусиль. Пояснюючи при цьому дитині, що кожен в силу своєї індивідуальності може не завжди впоратися з будь-яким завданням, але якщо докладати зусиль то можна досягти бажаного результату.

Допомога такій дитині може бути різноманітна. І якщо не дивлячись на хороший мікроклімат в сім’ї, а також старання батьків, підвищена тривожність продовжує турбувати дитину (підлітка), звертайтеся за допомогою до психолога, психотерапевта. Ці фахівці допоможуть вирішити психологічні проблеми у вашої дитини, і тривога мине, а на її вустах знову з’явиться посмішка! Але якщо у підлітка залишатимуться вищевказані хворобливі прояви – звертайтеся до психіатра. Не треба боятися. Тільки фахівець може по-справжньому допомогти у вирішенні проблеми!

За матеріалами Світлани Нертусової

Джерело:https://psyhosoma.com/uk/trivozhnist-u-pidlitkiv-na-shho-varto-zvernuti-uvagu/

Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в періодстановлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.

У першу чергу,говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.

Радьтеся з нимчастіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.

Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.

Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди,ще краще –на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.

Ніколи не вступайте в суперечки.Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.

Як показують дослідження,діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Простовідмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

Важливий момент:намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше– це найпростіший спосіб домогтися бажаного, адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

6 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми

Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію, джанга, кубики історій та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

Заняття для розвиткутеж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення,аплікацію, створення цікавих речей зі старого непотребу. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей.

Спробуйте разом створити фотоколаж сім’ї або карту бажань. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

Хатні справи.Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас допомога. Можна разом помити посуд, приготувати щось смачненьке. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

Звичайне читання перетворіть у гру.Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури.

Ведення щоденника.Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися.

Ваша фантазія безмежна, головне мати бажання її проявити!

Практичні рекомендації для батьків, які піклуються про інтелектуальний та творчий розвиток своїх дітей

Підтримуйте здібності дитини до творчості. Проявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте несхвальної оцінки творчих спроб дитини.

Будьте терплячими до дивних ідей, поважайте цікавість, запитання дитини, намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть, якщо вважаєте їх дивними.

Час від часу залишайте дитину на самоті, дозволяйте їй, якщо вона того бажає, займатися своїми справами. Зайвий контроль може ускладнити творчість.

Допомагайте долати сумніви та розчарування, коли дитина лишається сама в процесі незрозумілого однолітками творчого пошуку. Нехай вона зберігає творчий імпульс, знаходить нагороду в собі й менше хвилюється про своє визнання оточенням. Воно може й не швидко, але прийде.

Поясніть, що на багато запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час і терпіння. Дитина має навчитися жити в інтелектуальному напруженні.

Допомагайте дитині цінити в собі творчу особистість. Однак її поведінка не повинна виходити за межі дозволеного.

Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критики першого досвіду, яким би невдалим він не був. Виявляти симпатію, теплоту: дитина прагне творити не лише для себе, а й для того, хто її любить.

Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», інколи покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію.

Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагайте дитині уникнути суспільного несхвалення, долати негативну оцінку однолітків.

Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих – вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «я».

Дотримуйтеся порядку і дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші мають знати межу допустимої поведінки.

Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду, взаємодіючи з людьми.

Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «я-концепцію» й самооцінку, розвивайте в них емпатію.

Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їхня праця була корисною.

Безпека дитини в Інтернеті

(поради для батьків)

Для дітей і молоді Інтернет є насамперед соціальним середовищем, в якому можна зустріти не лише друзів, а й незнайомців. В он-лайн просторі людину можуть образити, ошукати, завдати іншої шкоди. Найкращим захистом є застосування власного здорового глузду. Дуже важливо проінформувати дітей про небезпеки в Інтернеті, щоб вони поводилися обережно і були готові обговорювати будь-які проблеми, з якими можна стикнутися під час використання Інтернету.

Правила для батьків, які допоможуть захистити дитину від небезпек в Інтернеті.

1.Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.

Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.

Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

2.Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.

Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.

Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, смартфоном необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова залежність стала великою проблемою у всьому світі.

Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.

3.Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.

Для роботи за гаджетом зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, який налаштує операційну систему вашого комп’ютера чи телефона та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, який технічно є не захищененим.

Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль.

Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.

4.Створіть «Сімейні Інтернет - правила», що містять правила он-лайн -безпеки для дітей.

Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках ­– якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет - безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині ­– довговічні.

5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

У житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь-якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин ­– щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

6.Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.

Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.

Насильство в сім'ї

Яка дитина не буде радіти тому, що у неї така чудова, любляча сім'я?

Деякі чоловіки і жінки ведуть подвійне життя, вміють на людях розігрувати з себе чудового сім'янина, але, залишаючись наодинці, вони перетворюються на справжнього звіра.Чимало чоловіків росли в сім'ях, де насильство було звичною справою. І зараз, будучи дорослими, вони впевнені, що їх поведінка прийнятна і навіть нормальна. Проте насильство в сім'ї ніяк не можна вважати нормою. Ось чому більшість людей шокована, коли чоловік б'є свою дружину.І все ж проблема насильства в сім'ї сьогодні злободенна як ніколи. До прикладу, одне опитування показало, що телефонні гарячі лінії, куди надходять повідомлення про насильство в сім'ї, щодня приймають з усієї країни в середньому більше 16 дзвінків в хвилину. Насильство в сім'ї стало глобальною епідемією, для якої немає ні культурних, ні економічних, ні соціальних перепон. А оскільки про більшість з випадків насильства замовчується, статистика малює далеко не повну картину. Слід зазначити, що також немало мужів терплять жорстоке поводження від своїх дружин. Однак у більшості зареєстрованих випадків насильства в сім'ї ініціаторами є чоловіки.Повідомлення про насильство в сім'ях піднімають важливі питання: як чоловіки доходять до того, щоб настільки жорстоко поводитися з іншою людиною - особливо зі своєю дружиною або дитиною? Звичайно ж, чоловікам варто змінюватись, щоб виховати дитину врівноваженою, доброю людиною.Подружжя, які вдаються до насильства, можуть змінити свою поведінку, застосовуючи практичні поради. Чи легко це зробити? Безумовно, ні. Але це можливо! Завдяки мудрим знанням більшість змогли приборкати свою буйну вдачу і стали проявляти доброту і повагу до інших. Постарайтеся викорінити у себе все, що пов'язано з люттю, гнівом, злістю, не використовуйте образливу промову і непристойні розмови. Не брешіть один одному. І якщо образно кажучи, то «зніміть з себе стару особистість і зодягніться в нову». Ви побачите, що результат винагородить ваші очікування, так як ви любите свою родину.

Поради батькам випускників при підготовці до ЗНО

Шановні батьки, психологічна підтримка - це одна з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, - "якщо ти....то", суперництво між ровесниками, - "подивись, як інші стараються...."тощо. Водночас справжня підтримка грунтується на підкресленні здібностей та позитивних сторін дитини. Дорослі мають нагоду продемонструвати своїй дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль. Основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

• приділіть дитині увагу(цікавтесь її настроєм, станом здоров"я, проявляйте турботу про її потреби);
• забезпечте дитині місце для роботи, прослідкуйте щоб ніхто їй не заважав;
• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте що необхідно робити перерви, змінюючи види занять;
• ранкова зарядка, спорт, прогулянки не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів;
• зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів;
• допоможіть дитині розподілити час підготовкивідповідно до певних тем;
• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом;
• дайте дитині на передодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися;
• і найголовніше понизити напругу і тривожність дитини!

До уваги Батьків!

Кризи дитинства

Поведінка дитини

Дитяча агресивність

Один день - без нотацій

РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

1) Ознаками психологічного насильства є:

• замкнутість, тривожність, страх або навпаки демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
• неврівноважена поведінка;
• агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
• різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;
• уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);
• синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);
• уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;
• занижене самооцінювання, наявність почуття провини;
• швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;
• демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
• схильність до «мандрів», бродяжництва;
• депресивні розлади;
• спроби самогубства;
• вживання алкоголю, наркотичних речовин;
• наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
• прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;
• приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;
• інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

2)Ознаками фізичного насильства можуть бути:

• розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’і' застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;
• намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);
• зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
• синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;
• рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;
• травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);
• забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
• скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідних і статевих систем;
• рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);
• сліди від укусів;
• опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

3)Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

• постійне голодування через нестачу їжі;
• вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);
• часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
• пропуски занять у школі;
• втомлений і хворобливий вигляд;
• загальна занедбаність;
• нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря),
• неліковані зуби;
• залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння);
• залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;
• відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;
• антисанітарні умови проживания, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
• нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;
• у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
• залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);
• дитина жебракує, втікає з дому;
• відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

4)Ознаками сексуального насильства можуть бути:

• знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
• захворювання, що передаються статевим шляхом;
• синдром «брудного тіла»;
• уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім'ї;
• дитяча або підліткова проституція;
• рання вагітність;
• вчинення сексуальних злочинів;
• сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
• нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;
• створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
• відмова від гігієнічного догляду за собою;
• нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;
• страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;
• синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів.
• інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психолопчні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:

• не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);
• під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин; наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;
• систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;
• ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;
• не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);
• мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров'я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;
• не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров'я;
• жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;
• допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;
• не забезпечують дитину кишеньковими коштами;
• перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.
• Діти мають:
• знижену здатність контролювати свою поведінку;
• демонстративну хоробрість;
• агресію стосовно інших дітей або дорослих;
• ознаки бродяжницва;
• бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп'ютерний клуб.